Рід СИВОПЛЯС - коріння

Як писав Іван Франко в своїй праці «Причинки до української ономастики» видання 1906 р.: "Властивий початок закріплення родових назв зробило духовенство. У нас, скільки знаємо, перший Петро Могила наказав православному духовенству вести метрики вроджених, зашлюблених і померших". Сталося це у далекому 1632 році.

Одним із перших відносно чітку та логічну типологію «фамильныхъ прозваній» запропонував славетний харків’янин, етнограф, фольклорист, професор, дійсний член УАН, член Чеської академії наук і мистецтв та низки слов'янських наукових товариств Микола Сумцов у своїй статті «Малорусскія фамильныя прозванія» (1885 р.). В цій статі за мотиваційним принципом він виокремив жартівливі прізвища та прізвища, які постали в результаті якогось випадку.

Іван Франко у зазначеній вище праці також вказує, що: "Крим хресного імені кождий чоловік у селі одержує ступнево рівні назви, поки дитиною він має прозвище від імені або прозвища батька або матері... Се прозвище нераз прилипає до нього, але дуже часто йому задля особистих прикмет, роду заняття або якоїсь припадкової пригоди надають іще одно, його власне прозвище, за яким іде в забуте його батьківське чи родове прозвище".

Як зазначає А.Ф.Нечипоренко, викладач української мови факультету лінгвістики КПІ: "Якщо вам доводилось зустрічатися з людиною на прізвище Нагнибіда чи Перебийніс, або ж ви самі носій такого прізвища, знайте – ваші пращури були козаками. Саме в горнилі Запорозької Січі кувалися колоритні прізвища з гумористичним відтінком. Запорожці підхопили давню українську традицію, відому ще з фольклорних джерел: пам’ятаєте, Котигорошко, Вернигора?".  

Напевно десь там поруч були і Сивопляси, недарма «гопак» або за іншою назвою «козак» за визначенням є традиційний плясовий український народний танець запорозького походження, характерною рисою якого є демонстрація сили, спритності, героїзму та шляхетності.

Відтак прізвище Сивопляс являє собою прізвисько Сивопляс, що закріпилося як прізвище, яке складається з двох поєднаних смислових компонентів: іменника в називному відмінку «пляс» (тобто «танок, танець») і дієслова «сивати, сивкати», яке вживалося в народних говірках у значенні «бігати» туди-сюди, метушитися, стрибати». Отже, прізвиськом Сивопляс у народі могли прозвати людину, яка вміла добре танцювати. Подібне прізвисько також міг отримати учасник народного театру.

Першу із наразі відомих згадку прізвища Сивопляс в мерефянських першоджерелах знаходимо у ревізьких казках території Харківського слобідського козацького полку за 1742 рік - документах, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII — 1-й половині XIX століття. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім'я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім'я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім'ї.

"Казачьи подпомощики...

Во дворе Кирила Назаров сын Назаренко

У него дети Ефим, Яков, Данила, Григорей, Андрей, Андрей

У Кирилы брат родной Денис

У него дети Федор, Андрей, Иван, Савелей

У него ж Кирилы зять Иван Иванов сын Сивопляс...

Итого в Мерефенъской сотни 636 душ, в том числе сотник “1”, писар “1”, казаков 126 и свойственников 52, подпомощиков 420, ис черкас работников 362 душ"

Віднесення мешканців цього двору до категорії "Підпомічники" означало, що це були незаможні (малозаможні) козаки, які не мали змоги забезпечити собі військове спорядження (кінь, зброя, амуніція, харчі). Термін цей був узаконений інструкцією Генеральної військової канцелярії від 16 вересня 1735 року. Згідно з нею, підпомічниками вважалися козаки «мало ґрунтові», або ж зовсім безземельні, які не мали своїх промислів та угідь, але — це було обов’язковою умовою — мали власну хату. Підпомічники зобов’язані були значну частину своїх прибутків витрачати на забезпечення «виборних», тих, що несли козацьку службу, козаків — зброєю, конем, продовольством, з підпомічників комплектували штати погоничів для козацького обозу, їх використовували на спорудженні чи ремонті фортець, різних польових укріплень; вони несли охоронну службу при сотенних та полкових канцеляріях. У залежності від майнового стану козака-підпомічника, на нього накладали спеціальні натуральні та грошові податки, які йшли на утримання виборних козаків. 

Варто звернути увагу на факт, що у ревізьких казках за 1742 рік в Мерефі була зафіксована лише одна людина з прізвищем "Сивопляс". Виходячи з цього факту можна з високою ймовірністю стверджувати, що саме цей Сивопляс був предком нашого роду.

Підтвердження наявності саме цього козака-підпомічника на прізвище Сивопляс знаходимо у Відомості Харківського полку про козацьких підпомічників перепису майора Жукова 1760 року, які булі включені в Мерефянську сотню. Знову слід зазначити що в цій Відомості людина на прізвище Сивопляс тільки одна.

Історичні першоджерела доводять що Сивопляси вміли не тільки добре танцювати. Один з наших предків був майстром гончарства - одного з найдревніших і найшановніших занять людства (Слобожанщина – регіон із багатими і своєособливими гончарськими традиціями). Серед відомих імен слобожанських гончарів знаходимо Федіра Гнатовича Сивопляса з Мерефи.

У Звіті по кустарному відділу на Всеросійській сільськогосподарській виставці у Харкові у 1887 році, який підготував розпорядник кустарного відділу Виставки харківський міський Голова Іван Осипович Фесено, знаходимо вказівку про те, що вироби кустаря Федіра Гнатовича Сивопляса привернули його особливу увагу:

Ще одне джерело доводить що представники роду Сивопляс були людьми грамотними та користувалася в Мерефі довірою своїх односельців. Одного з наших предків, цього разу Степана Сивопляса, знаходимо в документах Державного архіву Харківської області серед підписантів Рішення сільського сходу, яке датоване 15 квітня 1890 року.

Як зазначено в Рішенні, його підписали "... крестьяне слободы Мерефы грамотные Лукъян Подкопай, Василий Солдатенко, Андрей Погорелый, Осип Ревуцкий, Трофим Беленький..." далі, як зазначається в Рішенні, йдуть 52 підписи грамотних і 368 призвіщ неграмотних, за яких підписався за їх дорученням селянин Степан Сивопляс.